top of page
  • UAinFocus

Захід має дати відсіч агресії Путіна проти України.



Стівен Вольф — професор міжнародної безпеки міжнародного факультету політології та міжнародних досліджень Бірмінгемського університету в Великій Британії. Він спеціалізується на управлінні сучасними викликами безпеці, особливо на запобіганні та врегулюванні етнічних конфліктів і громадянських воєн, а також на постконфліктному державному будівництві в глибоко розділених і розірваних війною суспільствах.

1. Що Ви думаєте про крок Кремля щодо визнання ЛНР і ДНР і розміщення там російських військових? Чи можна очікувати офіційного заклику ЛНР і ДНР приєднатися до Росії як наступного кроку?

Це визнання є серйозним загостренням нинішньої кризи. Можливо, це (поки що) не те вторгнення в Україну, яке страшне, але воно не за горами. Це також є свідченням поки що успішної стратегії Путіна поступово відрізати по кусочку території України та продовжувати тиснути при відсутності опору. Що стосується будь-якого можливого запиту на офіційну інтеграцію нововизнаних «ДНР» і «ЛНР» до РФ, то, на мій погляд, він сам по собі менш значущий, ніж те, для чого Путін використав би його. Я маю на увазі його використання як додаткового важеля і стартового майданчика для ще більшого захоплення української території, або як спосіб консолідації та невідворотності його завоювань. Знову ж таки, це залежатиме від ступеня та ефективності опору, з яким Путін зіткнеться з боку України та Заходу.

2. Як Ви вважаєте, чи може Кремль продовжити ескалацію та захопити більше територій на сході чи півдні України чи навіть повалити керівництво України в Києві, щоб створити маріонетковий проросійський уряд?

Подальша ескалація і більше захоплення земель, безумовно, стоять на порядку денному. Вони не неминучі, але Путін у своїй «промові про визнання» дуже чітко сказав, що мова йде про щось більше, ніж про Донбас і більше, ніж про Україну. Питання в тому, як далеко він зайде і як далеко йому дозволять зайти у своїх діях. Як він сказав вчора ввечері і як раніше писав у липні минулого року у довгому есе, Україна для нього є штучною конструкцією як етнічно, так і територіально, з невеликими законними підставами для існування незалежно від Росії. Проте його прагнення анексувати більше території в Україні зустрінеться з набагато більшим опором, ніж він зіткнувся з Кримом у 2014 році. Українці краще оснащені, краще підготовлені та краще мотивовані для відсічі проти Путіна. Їх також краще підтримує Захід. І, можливо, ентузіазм Росії щодо великої війни за Україну є більш обмеженим, ніж це було щодо «реінтеграції» Криму вісім років тому. Все це не означає, що ми можемо виключити подальшу ескалацію, але це ставить будь-які наступні кроки Путіна в зовсім іншу перспективу, ніж у 2014 році. Це також включає можливі зусилля щодо встановлення проросійського уряду в Києві, повністю контрольованого Москвою. Знову ж таки, це не означає, що Путін не розглядає кроки для цього, але його успіх далеко не гарантований.

3. Які кроки тепер має зробити українське керівництво для збереження територій, що залишилися, та підвищення обороноздатності?

Перш за все, потрібно зробити все, що можна зробити, щоб продемонструвати чітку рішучість протистояти будь-якій подальшій агресії з боку Росії, не піддаючись на російські провокації, на основі якої Путін міг би «виправдати» повномасштабне вторгнення. При цьому Україна залежатиме від єдності Заходу та чіткої демонстрації Заходом підтримки свого суверенітету та територіальної цілісності. Підвищення обороноздатності буде життєво важливим, але це має включати більше, ніж протитанкова зброя та системи протиракетної оборони. Це має включати кіберзахист і надійну стратегію протидії російській інформаційній війні. Зусилля в усіх цих сферах тривають роками, в тому числі за підтримки Заходу, і Україна вже краще підготовлена ​​до конфронтації з Росією.

4. Чи можна тепер очікувати більшої підтримки України з боку західних держав з огляду на останній крок Кремля?

Президент Байден і генеральний секретар НАТО Йенс Столтенберг були дуже чіткі у своїй позиції, що НАТО захищатиме територію кожного і всіх своїх членів, але не буде брати участь у військових діях в Україні. Це навряд чи коли-небудь викликало сумніви, але тепер це створює абсолютну ясність, що відповідь Заходу на Росію буде обмежена економічними та політичними санкціями. Поки що Захід залишався єдиним у своїй відповіді, і одна з ключових невизначеностей щодо кроків Німеччини по Північному Потіку-2 була вирішена. Санкції також оголосили інші члени НАТО та ЄС. Поряд із більш прямою політичною, економічною та військовою підтримкою України, це є абсолютно вирішальним, якщо є шанс утримати Путіна від подальшої ескалації. Підтримку Заходу на обох фронтах таких як санкції проти Росії та пряму допомогу Україні також потрібно підтримувати в осяжному майбутньому для її максимальної ефективності. Цю ефективність потрібно збільшити, якщо необхідно, щоб надіслати чітке повідомлення не лише Путіну і запевнити тих членів Альянсу, які можуть відчути себе особливо вразливими у разі подальшого загострення поточної кризи. У НАТО і ЄС є інструменти, щоб дати відсіч Путіну, і їм потрібно ефективно їх використовувати вже зараз.

79 переглядів0 коментарів

Comentarios


bottom of page